Гордість нашої школи
Щодня однією і тією ж стежиною іде миловидна дівчинка. За плечима – важкенький ранець з підручниками, та хода впевнена. На обличчі щаслива усмішка, туга довга коса спадає до пояса. Дівчинка спішить до школи . Там її чекають друзі-однокласники, чекають вчителі . А вона прагне здобувати нові знання. Бог обдарував її вродою, розумом, талантами , а найбільше працьовитістю, старанністю і наполегливістю. Звати цю дівчинку Кравець Ірина. Вона ─ учениця 8 класу Стрептівського НВК, гордість нашої школи.
Цьогоріч Ірина приймала участь у ІІ турі учнівських олімпіад з англійської мови , з української мови та літератури, з історії, фізики географії та біології, отримавши з фізики ІІ та з біології ІІІ призові місця. Приймала вона участь і в Міжнародному мовно-літературному конкурсі імені Тараса Шевченка, до якого її готувала вчитель української мови та літератури Войтюк Мар’яна Богданівна. Учасники цього конкурсу писали твір на тему «Чи потрібно навчатися спілкуванню?» Ставши переможцем, учениця нашої школи взяла участь у обласному етапі конкурсу. Пропонуємо і вам достойно оцінити здібності Іринки.
М. Кондюх
Керівник гуртка «Кореспондент» Стрептівського НВК
Чи потрібно навчатися спілкуванню ?
Спілкування ─ це можливість людини висловлювати свої думки, обговорювати потрібні питання,чи просто спілкуватися між собою на різні теми. На жаль , зараз люди не усвідомлюють великого значення спілкування у житті. Але ж є люди , які не мають і такої можливості!
Для нас спілкування стало звичним явищем. Це й не дивно, адже важко уявити хоч один день без розмови. Це майже неможливо.
любили говорити своєю мовою , а не чужою. Давно це було… Сучасне мовне середовище набуло ненормативної лексики . Крім цього люди не розмовляють рідною мовою, вживають слова , яких не знайдеш в українських словниках. Звичайно, є люди які усвідомлюють це, проте таких менша кількість. Невже важко зрозуміти , що цим ми «засмічуємо» українську мову. Таку солов’їну ,милозвучну, а головне свою , не чужу. Нам має бути соромно за таку поведінку з мовленням. Ми можемо сказати, що це особиста справа кожного, але… Колись ця «дрібниця » переросте у велику проблему людства.
Насамперед при розмові людина повинна звертати увагу на те, з ким вона розмовляє. Якщо це одноліток,то ,звісно, ми звертатимемося на «ти»,але якщо це старша людина,то незалежно від посади чи стану, ми обов’язково повинні з повагою розмовляти з ними,коли онук повертається до дідуся на «ти»,адже дідусь пережив у багато разів,зробив всього більше. Так не можна. Але це лише один приклад,а скільки таких,не вартих для наслідування є у нашому житті.
Крім цього,треба враховувати місце,у якому знаходиться людина. Якщо це громадське місце,то треба дотримуватись звичних правил:не кричати,не смітити,не заважати.
Тож любіть і шануйте свою мову,бо вона у нас одна і неповторна. Вона є одна в кожного народу. Мова…То неоціненний скарб людей. Мова…Це душа народу.
Наостанок слова Т.Шевченка , які треба наслідувати і яких дотримуватись:
«Не одцуравсь тієї мови,
що мати співала,
як малого повивала…»
Ірина Кравець
Учениця 8 класу Стрептівського НВК
| 
