Вручення Стипендій 

О, де б не був ти, пане брате,

якої країни громадянин,

ти пам’ятаєш, що на світі

ти України  син, Вірний Син!

Ці слова про вихідців із села Желдець Андрія Маринюка та Андрія Куня, які в далекому 1939 році полишили рідну землю,  вирушили в далеку мандрівку за океан, здавалося, на якийсь час, а вийшло - на все . В заокеанні обзавелись сім’ями, народились діти, розпочалось не дуже заможне, але й небезбідне життя.  Як кажуть в народі, «життя вдалось».  Але це ж українці, це не про них: вони виїхали, але не забули свою рідну землю, свою Україну. Андрієві Куню судилося один раз побувати на Батьківщині, а Андрій  Маринюк побував тричі. В одну із відвідин Желдеця, завітав до школи. Якою несподіванкою було те, що він разом із синами Юрієм та Яремою  заснував приватний фонд допомоги студентам Желдецької школи. Мета заснування фонду Родини Маринюків- Кунів - підвищувати освітній рівень випускників Желдецької школи.  Першими стипендіатами 2002 року було чотири студенти, нині, 15 січня 2017 року, -  48 студентів одержали іменні стипендії. Цьгорічна церемонія вручення стипендій родини маринюків і Кунів розпочалась із церкви Воскресіння Христового, що у Желдеці, де студенти , іхні батьки та рідні помолились за здоров’я родини Маринюків та Кунів.  Саме ж вручення Стипедій відбулося  в школі. На свято було запрошено сільського голову, отця Івана та отця Андрія - парохів місцевої парафії. Вручав стипендію представник фонду- Олександр Шумельда. Із вітальним словом до присутніх звернулась директор школи Ганна Пайтра. В своїй доповіді відзначила, що справу, яку розпочали батьки, продовжили їхні сини: Ярема та Юрій Маринюки, а особливо – Іван Кунь, який є розпорядником стипендійного фонду як Віце-президент Фундації Україна – США, що у Вашингтоні.  Дякую, що він не полишив справу свого батька Андрія Куня. Думкою він був у Желдеці. Обіцяв наступного вручення навесні 2017 року бути присутнім особисто. Згадались рядки із вірша Романа Пастуха «Емігранти». Це про наших меценатів. Пропоную вашій увазі.

Директор Желдецького НВК «ЗОЗ І-ІІІ ст..- ДЗ »   Ганна  Пайтра

Емігранти

Зайдами розкидані по світу,

Наче в океані острови,

України сплаканої діти,

І хоч загибай, а хоч-живи.

Рідного озореного неба
Вам ночами снилася блакить,

А тепер- чужу любити треба,

Що пісенну душу студенить.

Хтось і зміг, а решта не зуміли,

Бо вони не карти на столі.

І щодня думки їх, ніби стріли,

Долітали отчої землі:

З мрією вернутися додому,

Як на власний стягнуться ґрунтець…

Відлетіли в невідь по одному,

Заробивши там собі кінець.

І лише, таланистим бурлакам,

Дарував Господь на небесі,

 Кращий світ вони побачать заким,

Ще пройтися вдома по росі.

Від Росій і ген аж до Америк

Вас, як рідних,  сестри і брати,

І нехай киплять вали істерик-

Нам своє потрібно берегти.

Тут чи там воно не квітувало б,

Лугом у гаю до білих скронь,

Це для нас- мов кремінь і кресало

Дарувати людству свій вогонь.

Множимося у Тарасовому слові,

У Франковій плавмось боротьбі,

Щоб звести хороми веселкові

Не синам, а ще таки собі.